А капіте: 1. Перший рядок нового розділу. 2. Частина тексту, яка починається з абзацу.

А-темпо: муз. в попередньому темпі, відновити попередній темп (після попереднього прискорення або сповільнення).

А...: префікс, що означає заперечення, відсутність, напр. алогічний, афонія, анаероби.

Аам: несистемна міра об'єму рідини; в Голландії — 155 літрів, в Бельгії — 142 літра.

Аап: бізань на судні з трьома щоглами.

Аба: національний одяг кочових арабів, зокрема, бедуїнів — довгий плащ з верблюжої вовни з прорізами для рук. Використовується також в якості ковдри або мішка.

Абаз: перська дрібна срібна монета. По імені перського шаха Аббаса І (1587-1629 рр.). Були поширені в Грузії у період її залежності від Ірану. Карбувалися також після приєднання Грузії до Росії.

Абазія: втрата здатності ходити, зокрема внаслідок захворювання нервової системи, з руховими порушеннями нижніх кінцівок (паралічами, гіперкінезами, м'язовими істерії, при рухових розладах нижніх кінцівок і розладі рівноваги. Часто супроводжується <UR=[Астазія]>астазією.

Абак: 1. Лічильна дошка у давніх греків і римлян у вигляді рамки з поперечними стержнями з нанизаними на них кульками; застосовувалась пізніше і в Західній Європі (до 18 ст.); нагадує рахівницю. 2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри. 3. В номографії — особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма).

Абат: 1. Настоятель, архімандрит, ігумен католицького монастиря (абатства). 2. Особа, яка має юридичне право на прибутки з абатства. 3. Священник католицької церкви у Франції. 4. Почесна назва (шанобливе звернення до) католицького ксьондза.

Абатиса: настоятелька, ігуменя жіночого католицького монастиря.

Абатство: католицький монастир, обитель, лавра з маєтністю, що його очолює абат або абатиса.

Абданк: герб, який використовувався як родовий герб кількох польських, литовсько-білоруських, українських шляхетських родів за часів Королівства Польського, Речі Посполитої. Вперше згадується в 1228 році. Багато розгалужень цього герба об'єднує літера W.

Абдер: в давньогрецькій міфології — син Гермеса (за іншою версією — син Посейдона і наяди Фрон). Відбивши у фракійського царя Діомеда кобилиць-людожерів, Геракл передав їх своєму коханцю А., який не зміг з ними впоратися і був ними пошматований. На його могилі Геракл заснував місто Абдери. Подібно до Нарциса, А. зберігав свою красу і після смерті.

Абдера: місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його коханця Абдера (сина Гермеса), який був розірваний конями-людожерами Діомеда. Місто багато віків вважалось глушиною, а їх жителі — недалекими та наївними, за що увійшли до прислів'їв. У А. народились видатні грецькі вчені — Демокрта, Протагор, Анаксарх, Левкіпп, Гекатей.

Абдерити: мешканці старовинного грецького міста Абдери, наївність і недоумство яких стали афоризмом. Незважаючи на це, Абдера дала світові видатних вчених — філософів Демокріта, Протагора, Анаксарха, Левкіпа, історика Гекатея.

Абдеритизм: 1. За Цицероном, погляди на світ абдеритів, які вважали, що людські знання не здатні до подальшого розвитку. 2. Обмеженість розумових здібностей.

Абджад: тип фонетичного письма, що передає лише або переважно приголосні звуки. Інша назва — консонантне письмо.

Абдомінальний: такий, що стосується черева; черевний. А. синдром — гострі болі в животі.

Абдрук: друкований відбиток, елемент прикраси друкованої книги: заставка, віньєтка.